Новий хіт сезону – південнокорейський трилер «Гра в кальмара». Цей серіал став сенсацією не тільки в Кореї, але і далеко за її межами. Випуск thriller series вже давно не новий спосіб залучення й утримання аудиторії для Netflix. Трилери це дуже вдалий жанр – при перегляді подібних серіалів неможливо втриматися від спокуси подивитися ще одну, зрозуміло не останню за вечір, серію.
Минулого місяця перші позиції світового рейтингу за переглядами на платформі займали серіали «Паперовий будинок» і «Клікбейт». Тепер же серіал режисера Гван Дон Хьока підкорив глядачів по всьому світу. За дуже короткий час «Гра в кальмара» вийшла в топ у всіх 83 країнах, де доступна платформа Netflix. Деякі засуджують серіал за жорстокість, інші ж – захоплюються заплутаним сюжетом і філософським підтекстом. У чому ж особливість «Гри в кальмара» і що таке трилер «по-корейськи»? Далі присутні невеликі спойлери, але, запевняю, навіть вони не позбавлять вас задоволення від перегляду. Фінал, зрозуміло, розкривати не буду.
Проект не для людей зі слабкими нервами!
Коротко про сюжет: 465 осіб погоджуються взяти участь в, здавалося б, абсолютно невинній грі. Лише після першого раунду стає ясно – програти в грі означає смерть. Але що ж змусило учасників підписати собі смертний вирок? У реальному світі їм просто нема чого втрачати. Багатомільйонні борги, нескінченні дзвінки від кредиторів, невиліковні хвороби та злидні – ось все, що є у них. А в грі можна випробувати вдачу і зірвати джекпот – вцілілі розділять між собою призовий фонд у 45,6 мільярда вон (що еквівалентно 38,7 мільйона доларів).
Основна ідея «Гри в кальмара»
Серіал містить в собі не тільки екшн, трилер і драму, а й тонку алегорію на сучасне корейське суспільство. Порушуються такі важливі теми, як соціальна нерівність, ставлення до біженців з КНДР та іммігрантів. На батьківщині серіал сприйняли двояко: з одного боку висвітлюються важливі соціальні проблеми, але з іншого боку – корейські глядачі вважають, що у серіалі надто перебільшене негативне ставлення до іммігрантів з бідних країн і до північнокорейських біженців. Але все ж, більшість погоджується, що хоч у Південній Кореї у 2021 році багато чого змінилося на краще, проблеми частково залишилися. У «Гра в кальмара» зайвий раз про це нагадали. І звичайно ж у серіалі, як одну з причин, чому більшість людей вступили в гру, показали проблеми з кредитами і заборгованістю. Останнім часом все більше людей втрачають останні гроші, намагаючись розбагатіти за допомогою сумнівних фінансових схем, беруть величезну кількість кредитів, які потім не в змозі покрити.
Поза цивілізацією, в умовах нових законів Гван Дон Хьок препарує людську сутність з такою ж увагою до деталей, як Вільям Голдінг у «Володарі мух». Схожість «Гри в кальмара» з твором Голдінга неможливо не помітити: група людей поміщена в умови вседозволеності, на забутому Богом острові, де єдиною метою стало виживання. Режисер наочно показує, як далеко здатна зайти людина заради власної вигоди, втративши всяку людяність. І свій соціальний експеримент Гван Дон Хьок ставить в неймовірно яскравих декораціях. За видовищністю серіал схожий на іспанський фільм «Платформа». Однак якщо в «Платформі» людина йде проти системи, в «Грі в кальмара» учасники приймають систему, і здається починають її схвалювати.
Ти все ще довіряєш людям?
Одне з головних питань серіалу: «Ти все ще довіряєш людям?». І справді, переглянувши «Гру в кальмара» починаєш сумніватися в людях, спостерігаючи звірства та абсурдність того, що відбувається. Особливість корейського кінематографа є те, що з глядачем не звикли «панькатися». Найлюдяніших (на тлі інших учасників) персонажів вбивають не шкодуючи почуттів аудиторії. Опинившись в середовищі, де спливають найогидніші риси людини, режисер немов вивертає на зовні всі секрети, які так уміло приховувалися в реальному світі. Що показово, в «Грі в кальмара» немає повністю позитивних і повністю негативних персонажів (за деяким винятком). Як тільки ви починаєте симпатизувати героєві – він розкривається з найбільш несподіваного боку. Чи варто довіряти людям? Чи можливо в найважчій ситуації не втратити в собі все людське? Зрештою Гван Дон Хьок підводить нас до того, що світ не без добрих людей і завжди є ті, хто готовий прийти на допомогу.
Як створювався серіал
«Гра в кальмара» міг з’явитися на екранах ще 10 років тому. Ідея створення серіалу прийшла режисерові у 2008 році, але він вирішив, що для того часу серіал би здався занадто складним і дивним. Гван Дон Хьок зазначив: «Я хотів написати історію, яка стане алегорією на сучасне капіталістичне суспільство, щось, що зображує конкуренцію в екстремальному виді, екстремальну конкуренцію життя. Але при цьому я хотів використати персонажів, яких ми всі зустрічаємо в реальному житті». У 2019 Netflix оголосив про початок розробки серіалу з робочою назвою «Раунд шість». Неймовірна вдача, що режисер зачекав зі створенням серіалу, а не віддав його в розробку 10 років тому. У той час на піку популярності були романтичні драми та жорстокий екшн навряд чи припав би до смаку корейському глядачеві. Що важливо, в Кореї серіал оцінили як раз за те, що вкотре було доведено – корейці не тільки любовні серіальчики спроможні знімати.
Які дитячі забавки стали основою для смертельної гри
Для західного глядача, якому вже набридли банальні трилери, навіть з елементами гри на виживання, «Гра в кальмара» стала ковтком свіжого повітря. Родзинку серіалу додали якраз корейські ігри, не відомі на заході. Учасникам пропонували зіграти в ігри, в які вони грали у дитинстві.
Ддакчі
Почати варто з гри, якою власне і заманювали учасників – Ддакчі (딱지). Суть гри – перевернути складеним з двох аркушів паперу квадратом, квадрат супротивника. Перемогти в грі не так складно, якщо згадати базові закони фізики. Паперовий квадрат повинен вдаритися всією поверхнею об квадрат суперника і тільки тоді він перевернеться.
Зелене світло, червоне світло
У першому раунді учасники грали в «Зелене світло, червоне світло». Суть в тому, що гравець повинен пересуватися, тільки коли вимовляють лічилку. Якщо рушити, коли ведучий повернувся до інших гравців – вибуваєш (в умовах гри в серіалі – тебе застрелять зі снайперської гвинтівки). Якщо ви ламали голову при перегляді, що ж співає величезна лялька, то це точно не про зелене і червоне світло. Слова лічилки – “무궁화 꽃 이 피었 습니다” (мугунхва котчі піоссимніда), що означає «розквіт гібіскус». Яке відношення має гібіскус до гри, вам не скажуть навіть в Кореї. Просто так вже склалося.
Ппопгі
І звичайно ж тренд, який захопив TikTok – цукрові соти або ж гра Ппопгі (뽑기). У Кореї біля шкіл часто продавали цукерки дальгона або ппопгі. Це цукерка з карамелізованого цукру з дрібкою соди, завдяки чому вона досить крихка. У серіалі фігурки в центрі цукерки вирізали голкою, а ось корейські школярі гризли їх зубами. Часто продавці, за вирізану фігурку обіцяли приз і діти витрачали всі кишенькові гроші, марно намагаючись виграти іграшку і псуючи собі зуби.
Чульдарігі
Перетягування каната досить поширена у всіх країнах гра і в Кореї, вона називається Чульдарігі (줄다리기). У неї грають на свята, такі як Чхусок, Тано і Теборим. У давнину вірили, що традиція чульдарігі вберігає від хвороб і невдачі до кінця року.
Гусильчігі
У серіалі представлені різні види ігор з кульками. Головний герой серіалу Кі Хун, як і більшість інших учасників, грав у хольччак (홀짝). У цій грі потрібно вгадати парна чи непарна кількість кульок в руці суперника. Якщо гравець вгадав, то він забирає стільки кульок у супротивника, скільки сам тримає в руці (на кшталт ставки). Крім хольччак, учасники грали та в інші види гусильчігі: бьокчігі (벽치기), тхохагі (토하기).
Східчастий міст
Чінкомтарі конногі (징검다리 건너기) напевно найбільш непередбачувана і жорстока гра з усіх шести ігор. Творці серіалу надихнулися грою «східчастий міст», в якій діти проходять по доріжці, що складається з блоків, розставлених на невеликій відстані. Раніше в Кореї по схожим доріжкам перетинали струмки та навіть зараз в парках є такі мости з кам’яних блоків. Але ось в серіалі замість кам’яних блоків – скляні панелі. Деякі з них з загартованого скла і лише вони здатні витримати вагу людини. Ця гра виключно на везіння і, безперечно, найжорстокіша.
Очіно норі
Ця гра була популярна серед дітей в 70-80 роках. Як вона виникла точно не ясно, але правила гри докладно пояснюють на початку першої серії серіалу. Особливість цієї гри в тому, що вона і так досить жорстока. Дозволено застосовувати силу проти супротивника і немає особливих обмежень. А тепер уявіть, що буде з учасниками ігор на виживання!
Підсумуємо
Серіал став сенсацією та однозначно вартий уваги. Повторивши долю оскароносних «Паразитів», серіал або викликає захват, або огиду. Байдужими він вас точно не залишить. Непередбачуваний поворот сюжету в кінці змусить вас подивитися серіал вдруге. І ось тоді ви точно почнете помічати підказки, залишені режисером, які давали натяк, що ж станеться в кінці. Чи буде другий сезон – офіційно не ясно. Кінець «Гри в кальмара» залишився відкритим і глядачі вимагають продовження. Сподіваюся після цієї статті у вас не виникне питання, чи варто дивитися «Гру в кальмара». Однозначно варто!
Автор Олександра Ващук
1
