Як це нічого не відчувати? Біль, кохання, щастя, страх. Іноді ми опиняємося в ситуаціях, коли хочеться втекти від самих себе і не хвилюватися через надмірну емоційність. Уявіть, один день із життя, коли ви позбавлені емоцій та сприймаєте події, оцінюючи ситуацію розумом, а не серцем. Скількома речами ви знехтуєте, скількох людей не зможете зрозуміти, а головне, відчуватимете щохвилинну дистанцію між вами й оточенням.
Дебютний роман корейської письменниці Сон Вон Пхьон «Мигдаль» складається з чотирьох частин, кожну з яких можна умовно поділити на життєві періоди головного героя.
Перша частина – своєрідне знайомство з персонажем, його спогади дитячих років та момент, коли про «це» дізналися всі. Головний герой роману – 18-річний Юн Дже починає свою розповідь, роблячи акцент на тому, що сам не до кінця впевнений, чи має ця історія щасливий або ж сумний кінець. У віці 6 років хлопчику поставили діагноз алекситимія – психічний стан, при якому людина не може виявляти та розпізнавати емоції. Родина Юн Дже складається з мами та бабусі, які щосили намагаються допомогти йому адаптуватися в соціумі. По всьому будинку розвішані стікери-підказки, щоб виробити у хлопчика розуміння того, які емоції існують та як на них правильно реагувати, щоб здаватися таким як усі. Для того, щоб успішно співіснувати в корейському суспільстві, важливо не відрізнятися від інших, тобто бути «нормальним».
«Не виділятися – це все, що тобі потрібно робити»
У другій частині книги головний герой змушений зіштовхнутися з реаліями дорослого життя, залишившись без підтримки та кохання тих, хто завжди тримав його за руку та читав йому книжки вголос. Проводячи багато часу в магазинчику зі старими книжками, який тепер став його основним притулком, Юн Дже переосмислює значення багатьох слів, адже вони є його єдиними помічниками у спілкуванні з людьми.
«Можливо розуміння мови схоже на розуміння виразів та емоцій інших людей»
У старшій школі у Юн Дже вперше з’являється друг. Гон – щирий хлопчик із дуже непростою долею, який намагається протистояти своїй суті, заперечуючи своє внутрішнє «Я». Парадоксом їхніх взаємин є повна протилежність їхніх особистостей і бажання мати те, що є в іншого. У книзі Гон хоче бути беземоційним і постійно говорить про те, що краще поранити інших, ніж бути пораненим. Страх – одна з тих емоцій, яка недоступна для Юн Дже, проте саме відсутність страху впливає на безліч його вчинків і дозволяє краще зрозуміти себе та інших.
«Страх – інстинктивний, захисний механізм, необхідний для виживання. Відсутність страху зовсім не означає, що ти хоробрий – це швидше означає, що ти досить дурний, щоб стояти на проїзній частині, коли машина мчить тобі назустріч»
Третя частина роману є найзворушливішою, оскільки Юн Дже закохується. Навіть для хлопчика з нездатністю розуміти емоції, настає момент, коли хочеться довіритися комусь, не думаючи про наслідки.
«Мигдаль» – книга, у якій події, що впливають на розвиток історії, постійно перегукуються з порами року. Так, наприклад, найприємніші емоції головного героя безумовно пов’язані із сонячними, літніми днями. У засніжений грудневий день трапляється трагічний випадок, який назавжди змінює життя Юн Дже. Весна, на думку хлопчика, період, коли він найгостріше відчуває, що відрізняється від інших. У той час, як пізня осінь дозволяє головному герою проявити себе з нового боку, і йому вперше вдається по-справжньому заплакати та засміятися.
Письменниця говорить про те, що образи хлопчиків з роману народилися в моменти спостереження за своєю новонародженою дитиною. Її долали сумніви про те, чи змогла б вона впізнати свою дитину після багаторічної розлуки, або знайшла в собі сили прийняти її, вирости вона, зовсім не виправдавши її очікування. Ці думки авторки й спричинили створення настільки незвичайної і чуттєвої історії про те, що «любов – це те, що робить людину собою і водночас може перетворити людини на чудовисько».
Авторка Малахова Анастасія
2
