Як і обіцяла вам, наш міні-проект набирає обертів. В цьому інтерв’ю наша друга героїня розповіла про знайомство з майбутнім чоловіком у серці Львова, про мовний бар’єр та сімейні цінності.
Сьогодні я хочу вас познайомити з Оленою! Її блог називається @happy_lenokhom.
Як ви познайомилися з чоловіком?
Ми познайомились як і більшість в сучасному світі, через інтернет. Я на той момент працювала в Буковелі й хотіла підтягнути свою англійську.
Завантажила собі купу додатків для спілкування. З того, мабуть, все й розпочалось. Ми досить довго спілкувались та одного дня він вирішив подорожувати Європою. Навіть запланував поїздку до Львова, щоб зустрітись зі мною. Я мала сумніви, що він сюди приїде, але невдовзі він скинув мені свій план поїздки. Тому не зважаючи на те, що ми досить довго спілкувались і я також була знайома з його сім’єю, зустрітись в реальному житті все ж було лячно.
Ми домовились зустрітись в центрі Львова. Але я не я, якщо зі мною щось не трапиться. Ото ж по дорозі за мною ув’язався незнайомець, років так під 45. І дуже ж він хотів піднести мою валізу. Я йому делікатно сказала що не потрібно, я поспішаю на зустріч. Але цей «дядько» не здавався, йшов за мною, розповідаючи, що я його муза. Тому на першу зустріч з чоловіком я прийшла не сама, а з «компаньйоном».
Нарешті побачивши чоловіка, я першою привіталась й обняла його. Аби цей дядько уже згинув з моїх очей куди подалі. А мій майбутній чоловік в той момент був розгублений та не розумів що коїться. Ось таке було наше перше знайомство в реальному житті.
Чи були труднощі у відносинах з боку корейської сім’ї?
Мене досить тепло тут прийняли. Ще спілкуючись онлайн вони (ред. батьки чоловіка) казали мені приїжджати в гості. Старались знаходити шляхи спілкування зі мною. Навіть коли я зверталась до них неформально, не виправляли мене. Ставились з розумінням, адже на той час мені було важко зрозуміти ці тонкощі у мові.
Наприклад, коли у мене питали «밥 먹었어요? — Ти поїла?», — я автоматично використовувала це ж речення до батьків. Однак в корейській мові «먹다» не використовують до старших, потім чоловік просвітив мене, що зазвичай так можна говорити до друзів або до тих, хто тебе менше за віком.
Ви ведете свій блог в Instagram вже деякий час. Як до цього ставляться ваші близькі, коли ви вмикаєте камеру?
Я навіть й не задумувалась як вони до цього ставляться. Напевно позитивно. Але батьки чоловіка не люблять коли їх знімають на камеру, тому все інше можна знімати окрім їх самих. А з чоловіком ми частенько знімаємо YouTube – 붑시키, де ми разом подорожуємо Кореєю. Для мене це спосіб практикувати корейську мову.
За той період, поки ви живете в Південній Кореї, чи відчуваєте ви себе там чужою? Це також стосується мовного бар’єра і відмінності культур. З якими труднощами доводиться стикатися?
Інколи все ж таки ловлю на собі погляди людей в метро, або чую йдучи вулицею як діти кажуть: «외국인» (іноземка). Тому чужою можливо я тут буду завжди. Як-не-як, а люди спершу дивляться на зовнішність, а зовні ми дуже різні. Хоч в цьому є й позитивні й негативні сторони.
Також тут свої тонкощі в культурі, з якими деяким людям буде важко погодитися. Наприклад, при знайомстві, коли мене питають як я сюди потрапила, я відповідаю, що вийшла заміж. Найчастіше що я чую у відповідь — «ах..я теж хочу заміж». Й без різниці, чи то дівчина, чи то хлопець. Й на запитання «Чому?», ніколи не давали чіткої відповіді. Врешті-решт я дійшла висновку, що це просто такий спосіб підтримати розмову, й ця людина можливо й ніколи не думала про заміжжя.
Мовний бар’єр завжди є, коли живеш в іншій країні. Треба чимало часу прожити, щоб дійсно звикнути.
Як змінилися ваші стосунки з чоловіком після шлюбу? Що ви цінуєте у своїй другій половинці найбільше?
За 2,5 роки разом авжеж багато чого змінилось. Ми стали йти на компроміси, поступатися, радитись один з одним, прислуховуватись до думки один одного, хоча іноді це буває важко. В житті не без сварок. Інколи вони потрібні, щоб якось розфарбувати буденність, але ми довго один на одного не ображаємось. В той же день й миримось.
Я ціную в ньому доброту й шлях знаходити спільну мову з оточенням. На нього можна покластися, завжди допоможе чи підкаже, відповідальність за мене, яку він несе. Він завжди у всьому мені допомагав і я можу тільки здогадуватись, яка це не легка робота. За що я чоловікові дуже вдячна.
Корейці пишаються культом їжі й постійно про неї говорять. Але чи готуєте ви українські страви вдома, або це виключно рис і корейські закуски? Розкажіть, будь-ласка.
Дійсно, у порівнянні з Україною, тут дуже люблять смачно поїсти. Й найкраще, якщо це буде не вдома. Ресторанів, кафе всюди куди не глянь, очі розбігаються. Знаю, що багато хто майже не готує вдома, а їсть в основному в ресторанах або замовляє доставку. Загалом молоді люди дедалі менше стали готувати вдома.
Я персона яка не дуже любить готувати, але коли в мені прокидається кухар, я можу й борщ приготувати, й смажену цукіні з часниковим соусом. До речі чоловіку до смаку. Спочатку я намагалась готувати українські страви: голубці, пельмені, холодець, однак не всім корейцям до вподоби наша кухня. Тому я просто звикла до місцевої їжі. До слова, я варила якось холодець. Дуже його люблю, особливо з пюре. Наварила, дала всім спробувати, а почула у відповідь: «Як таке можна їсти, м’ясо в желе». Їла я то все сама, щоб ви розуміли, хоча без м’яса в ресторанах подають схоже на бульйон — 육수 (ред. Yugsu — кістковий бульйон). Тому їх напевно сам вигляд цього желе лякає.
Дружини іноземців діляться на два типи: або вони стають домогосподарками, або після університету/пологів виходять на роботу. Як у вашій родині?
Через те, що я приїхала сюди вже з освітою і до цього багато де працювала, тут я теж вирішила чимось себе зайняти. На цей момент я досі вивчаю корейську мову, підробляю моделлю, проводжу уроки української та російської мов для корейців, а також маю свій інтернет-магазин — Lenokhom. В якому я допомагаю kpop-любителям країн СНГ, і не тільки, отримувати к-поп товари, колективні замовлення, косметику, одяг та інше.
Як проходить ваш звичайний день?
Перше, що спало на думку — чашка кави приготована моїм чоловіком.
Ранкова пробіжка, душ, 4 години онлайн навчання корейської, які тривають до обіду. Обідаю, а після — як коли: то роблю домашнє завдання, то допомагаю чоловіку по роботі, прибираю, спілкуюсь на рахунок відправлень товарів, проводжу уроки. Вечеряємо з чоловіком та коли є час гуляємо містом. Як то кажуть «провітритись». Хоча поки з маскою на обличчі, свіжого повітря не вдихнеш.
Як вважаєте, ви вже повністю адаптувалися в Південній Кореї? Чи є у вас причини залишатися тут все життя або повернутися в Україну?
Зазвичай адаптація до країни триває два роки. Але всі ми різні, й для когось потрібно менше часу, а комусь більше. Мені напевне довше.
Спершу була така собі ейфорія: все класно й круто, але потім вона пройшла.
Коли врешті решт ти знімаєш ці рожеві окуляри, бачиш що й люди тут зовсім інші, культура. Відчувається різниця. Як на мене, велику роль в адаптації відіграє мова, незнання мови робить твоє життя набагато складнішим.
Причини залишатися тут все життя або повернутися в Україну?
Поки нас з чоловіком тримає лише робота, але в майбутньому це місце може змінитись. Ми не знаємо куди нас заведе життя. В Україні я не цінувала свіже повітря й зіркове небо, але поживши тут, мені дійсно цього не вистачає.
Як часто ви відвідуєте рідних в Україні? Були плани пожити з чоловіком в рідній країні?
Додому я їздила один раз перед коронавірусом. Ми в основному з рідними спілкуємось онлайн. Думаю коли стихне вся ця метушня, я зможу вільно поїхати додому.
Планів жити в Україні не було, але чоловік не раз замислювався про це. Можливо все в майбутньому, ми не виключаємо розвиток таких подій.
Що важливо запам’ятати раз і назавжди, перед тим як будувати інтернаціональні відносини?
Я не радник в таких справах, але скажу що треба бути готовим до відстані, ви не зможете часто бачитись. Хіба що якщо ви мільярдер і у вас купа вільного часу, тоді проблем з цим не буде.
Також, готовність переїхати в іншу країну та почати все з початку, підлаштовуватись під культуру країни. І бути сильним духом.
Журналістка Вікторія Головач
Також вам буде цікаво, International Couple Love Story #1: інтерв’ю з Іриною.
3
