Як зрозуміти психологію народу і його філософію? «Схід – справа делікатна», зрозуміти менталітет корейців іноді не так вже й просто. Один із найкращих способів наблизитися до корейського світосприйняття – література. З першої поїздки в Корею я повернулася з повною валізою рамьону, женьшеню і… книжок. Тому сьогодні хочу розповісти вам про 4 книжки, які, на мою думку, ідеально підійдуть для занурення в корейську філософію.
«Нунчі», Юні Хонг
Хоч цю книжку я купувала у Києві, про нунчі я вперше почула у Південній Кореї. Так у метро я спостерігала ситуацію: дитина перевальцем стояла на лівому боці ескалатора (а всі стоять праворуч, тому що ліворуч проходять люди) і мати суворо сказала йому: «Де твій нунчі?». Тоді я вирішила, що нунчі це просто «манери». Проте це поняття має вищий сенс.
Нунчі – «вимірювання оком», або ж тонке мистецтво оцінки думок і почуттів інших людей, яке допомагає встановити гармонічні та довірчі стосунки. Корейський феномен, що не має аналогів у західній культурі й вважається, що це основа корейського економічного дива.
Нунчі, це свого роду «перевага аутсайдера», секретна зброя. Людина може народитися зі срібною ложкою у роті, проте, якщо вона не має нунчі – вона швидко втратить всі бонуси. Тому, нунчі можна навчитися та осягнути його. Чим швидший твій нунчі – тим швидше ти оцінюєш ситуацію і пристосовуєшся під колектив.
Як сказано у старому корейському прислів’ї: «Маючи швидкий нунчі, ти зможеш їсти креветки навіть у монастирі».
«Будь-ласка, подбайте про маму», Сін Кьонсук
Це якраз перша книжка, яка запала мені в очі у книжковому магазині в Сеулі. Після того як я прочитала цю книжку, я зовсім інакше почала сприймати своїх маму та бабусю. Можна сказати – я виросла і стала більш кмітливою.
Ми всі звикли бачити маму лише в образі «мами», мимоволі забуваючи, що до нашого народження вона жила іншим життям, була окремою людиною, а не набором характеристик, які ми цінуємо і до яких звикли. Прочитавши цю книжку, ви, можливо, з більшим розумінням будете ставитися до матерів, будете дивитися на них іншими очима.
Коли 69-річна Со Ньо загубилася у натовпі людей метро, її родина розпочинає пошуки матері. Секрети, таємниці, приховані печалі починають спливати в міру пошуків, і чим далі, тим більше рідні починають сумніватися, чи добре вони знали жінку, котру називали «мама».
Історія про сім’ю, про матір і її дітей. Нехай ніхто з вас не втратить уже літню матір в натовпі та не зможе відшукати її, тому що нічого не знає про неї.
«When my name was Keoko»(Коли мене звали Кьоко), Лінда Сью Пак
Коли її звали Кьоко, Корея належала Японії. Коли її звали Кьоко, японські солдати вказували людям, як жити, які вирощувати квіти, якою мовою спілкуватися… Коли її звали Кьоко, Друга Світова війна прийшла в Корею, і її родина, друзі мали воювати за Японію.
Книга розказана від імені брата і сестри, дітей, яким довелося рано подорослішати та пізнати жахи війни та окупації. Розповіді чергуються, показуючи нам світ то очима корейської дівчинки, яка змушена навчатися у японській школі, то її старшого брата. Книжка про життя в країні, народ якої позбавили історії, культури та навіть… імен.
Цю книжку мені порадила прочитати моя вчителька корейської мови. Її мама, також як і героїня роману, прожила дитинство в часи японської окупації. Книжка читалась на одному подиху. Вона написана просто про складні речі.
«Вегетарінка», Хан Ган
Цей роман підкорив читачів абсолютно новим поглядом на корейську сім’ю. Поглядом найбільш безправного її члена – молодої невістки, яка навіть після заміжжя залишається людиною зі своїм внутрішнім світом, індивідуальним характером, який ніхто не намагається зрозуміти й поважати, навіть чоловік.
«Вегетерінка» Хан Ган стала найбільш резонансним твором минулого десятиліття у Південній Кореї. Книжка про той тиск, з яким стикається молода жінка у консервативній корейській родині.
Не буду вдаватися у подробиці, аби уникнути спойлерів. Щоб зрозуміти як влаштована ієрархія корейської консервативної родини – однозначно варто прочитати цей твір.
Сподіваюся, така добірка вам сподобалася.
Автор Олександра Ващук
5
