Корейське кіно

Символізм в Оскароносному фільмі «Паразити»

У липні 2019 року я відвідала прем’єрний показ, тоді ще тільки переможця Канського кінофестивалю, фільму «Паразити». Це був перший показ кінострічки південнокорейського режисера Пон Чжун Хо в Україні та йшов він мовою оригіналу з українськими субтитрами. До початку фільму було показано звернення режисера до глядачів: «Будь-ласка, утримайтеся від спойлерів, аби ті, хто ще не встиг подивитися фільм, повною мірою змогли оцінити його й пройнятися сюжетом». Мені дуже добре запам’яталось це звернення і зараз воно як ніколи доречно: якщо ви ще не дивилися «Паразити», то рекомендую спершу подивитися фільм, що отримав велику кількість нагород, а також 4 премії Оскар. Попереду багато спойлерів!

Жанр фільму досить важко визначити, оскільки там присутні елементи комедії, трагедії та трилера… Термін «напружена соціальна сатира» найбільш вдало описує цей фільм. Я хочу сфокусуватися на одному конкретному аспекті, а саме наскільки майстерно Пон Чжун Хо використав у своїй картині символи й мотиви, щоб максимально зобразити задум фільму, показати бажання героїв, а також істину, якої вони не в змозі уникнути.

«Символи це прихована мова, що емоційно розкручує аудиторію»

Камінь для споглядання

“Це метафорично” / Фото: Олександра Ващук

수석 (Сусок) це камені, що зображають пейзаж. В Китаї вони відомі як Гонгші, а у Японії їх називають Суйсекі. Камінь для споглядання з’являється впродовж усього фільму. Незабаром, після того як автор знайомить нас зі злиденною родиною Кім, до них у гості навідується друг їхнього сина Кі У, Мін. Він приносить подарунок – камінь для споглядання. «Кажуть, він приносить матеріальний добробут родинам». У фільмі Кі У каже, що це «метафорично», проте у сценарії, його відповідь звучить як: «Якраз для нас. Символічно». Сам режисер сказав, що на початку історії камінь втілює жагу сина сім’ї Кім підняти соціальний і матеріальний статус родини. Він імітує свого більш успішного друга Міна. Мін більше не з’являється у фільмі, але камінь, це ніби залишок персонажа.

«Gisaengchung» (Bong Joon-ho, 2019) / Фото: Chacun son Cinéma

Коли символи повторюються, вони створюють мотив. Камінь для споглядання якраз створив цікавий мотив. На початку фільму, коли Кі У отримав камінь, він почав робити сміливі кроки на шляху до набуття статусу в суспільстві й багатства. Родина Кім змогла влаштуватися й досягти деякого успіху. І ми декілька разів помічаємо камінь, він не один раз фігурує в історії. Але я б хотіла звернути увагу на появу каменя у переломний момент оповіді.

Виявивши у підвалі двері до таємного бункера, Кіми дізнаються, що колишня хатня робітниця Мун Гван впродовж 4-х років переховувала там свого чоловіка Гинсе. Кіми ледь не розкрили свої справжні особистості перед Паками, але встигли втекти й повернутися у свій напівпідвальний дім і виявляють, що його майже повністю затопило через сильну зливу. У цей момент всі прагнення родини опиняються під загрозою. І ми знову бачимо камінь. Він ніби спливає просто до рук Кі У. Цей елемент сцени дуже незвичний, погодьтеся. Камінь сплив!

“Це він вчепився у мене” / Фото: Олександра Ващук

Перший раз камінь символізує прагнення до багатства й статусу, а тепер ми бачимо, як Кі У відчайдушно чіпляється за камінь, немов за мету, що вислизає від нього.

«Не до людей. Нижче…»  / Фото: Олександра Ващук

Коли ж історія наближається до критичної точки, камінь здобуває одразу два символічних значення. Він може послужити знаком примирення з колишньою хатньою працівницею Мун Гван та її чоловіком Гинсе, які якраз замкнені у підвалі. Проте, камінь для споглядання виступає у ролі зброї проти тих, хто знає істинні особистості Кі У та його родини та може зруйнувати всі їх прагнення. Зрештою, камінь, який був символом прагнення до успіху, обертається символом загибелі Кі У, коли Гинсе використовує його
щоб проломити йому голову.

Останній раз ми бачимо камінь, коли Кі У, вийшовши з коми, опускає його у струмок і, немов назавжди, прощається з цією метою. Камінь для споглядання став ледь не ключовим символом, створивши цікавий мотив у фільмі. Наступний, не менш важливий символ – запах…

Запах

“Вони всі пахнуть однаково”  / Фото: Олександра Ващук

Цей символ вводиться в історію, коли вже все сімейство Кім проникло в дім Паків, маскуючись під незнайомців в різних посадах. Як каже Пон Чжун Хо: «Робота, яку виконують ці персонажі, являє собою рідкісний момент, коли багаті та бідні знаходяться так близько, що можуть відчувати запах одне одного». Коли молодший син Паків виявляє, що всі Кіми пахнуть однаково, він несвідомо загрожує розкрити їх справжні особистості. «Запах» уособлює злиденність, якої Кіми, а зокрема батько – Кім Кі Тек, не можуть позбутися. Він стає нездоланною межею, яка перегороджує родині Кім шлях до досягнення статусу на рівних з Паками. Мотив «запаху» повертається знову і знову, нагадуючи Кі Теку про його місце в нижчому класі, підштовхуючи його до критичної точки.

«Робота, яку виконують ці персонажі, являє собою рідкісний момент, коли багаті та бідні знаходяться так близько, що можуть відчувати запах одне одного»

Відраза / Фото: Олександра Ващук

Востаннє, «запах» з’являється в кульмінації фільму. Коли пану Паку доводиться особисто взяти ключі від машини, він відразливо закриває ніс, відчуваючи той самий запах. Це яскраве зображення відрази, яку відчуває персонаж до всіх, хто нижче нього у статусі. Це було останньою краплею для Кі Тека, який вже дійшов до точки кипіння. Він вбиває пана Пака.

Ці два символи, запах та камінь, стали ключовими в історії. Проте, окрім цього є не менш значущі символи, які режисер вводить у сюжет.

Верх/низ

«Parasite» / Фото: Prachatai

Цей символ можна сприймати досить буквально. Родина Пак живе у прекрасному будинку на височині. Кім Кі У та його родина живе у напівпідвальному приміщенні, звідки майже не видно навколишнього світу. «Чим ти бідніший, тим менше світла ти бачиш». Такі протилежності демонструють нам статус героїв: багаті та успішні Паки та злиденні Кіми. Але є той, хто взагалі немає доступу до оточення, той, хто соціально помер. Це Гинсе – чоловік колишньої хатньої працівниці. Він живе у бункері, куди не проникає сонячне світло. Гинсе – уособлення того «низу» в який бояться провалитися Кіми. Для них поверхня все ще досяжна.

Вода

“Вода може текти лише вниз” / Фото: Олександра Ващук

Втеча Кімів з будинку родини Пак, як я вже казала, це переломний момент сюжету. Вони дізналися про таємницю Мун Гван і їх обман теж ледь не розкрився. Їх повернення додому супроводжується сильною зливою. Вода стікає донизу і Кім Кі Тек разом з дітьми спускається все нижче. Але не лише фізичний спуск у район з напівпідвальними домами має значення. Вони буквально опускаються до точки неповернення.

Кім Кі Джон у напівзатопленому будинку / Фото: Олександра Ващук

Вода, а саме злива, також символічно освітлюють різне світосприйняття людьми з різних класів. Сімейство Кім втратило майно після того, як їх квартиру затопило. Цей дощ став для них справжньою катастрофою. Чого не можна сказати про родину Пак.

«Дощ став справжнім полегшенням» / Фото: Олександра Ващук

Для них це лише маленька незручність, через яку зірвався їх кемпінг. Але завдяки дощу, небо стало блакитним і чистим, і за такої хорошої погоди вони влаштують свято у саду з нагоди дня народження сина. Фраза матері сімейства Пак чудово показала ситуацію: «Дощ став справжнім полегшенням». Проте не для Кімів.

Журавель

Маневр “Журавель” / Фото: Олександра Ващук

Момент, коли класові розбіжності досягають піку, припадає на момент святкування дня народження молодшого сина Паків. Це символічно відображується в ідеї пані Пак розставити столи для святкового бенкету у формі крил журавля. Здавалося б, що тут такого? Проте такий спосіб розміщення столів демонструє знаменитий маневр адмірала Лі Сун Сіна в битві при Хансандо – маневр «Журавель». Лі Сун Сін – національний герой Кореї. У концепції фільму, таке розміщення столів показує силу та перевагу багатих над бідними.

Привид

Колишня хатня працівниця Мун Гван та її чоловік Гинсе / Фото: Олександра Ващук

Класичний мотив з фільмів жахів – мигтіючий фонар. Майже єдиний спосіб, у який може спілкуватися Гинсе, живучи 4 роки у підвалі. Мешканці будинку не підозрюють про його існування, проте незримо він разом з ними. Маленький Пак Дасонг, побачивши Гинсе у свій день народження, прийняв його за привида. Привид – це людина, яка вже давно мертва. Цей символічний елемент був доданий у сюжет, щоб показати, що Гинсе соціально помер.

Культура корінних народів США

«Пане Кім, вам заплатять понаднормово» / Фото: Олександра Ващук

Пон Чжун Хо не випадково вирішив додати до сюжету захоплення Пака Дасонга індіанцями. Таким чином режисер підвів нас до переломного моменту: відкриття схованки Гинсе. Так само як Американські колоністи відкривають, що земля, на якій вони висадились, вже зайнята, Кіми дізнаються, що у будинку вже давно є таємний, підземний мешканець. Цей же символ з’являється в кульмінації. При першому перегляді фільму, мені здалося дивним, що ніхто із запрошених гостей не помітив появи Гинсе з закривавленим обличчям і ножем у руці. Лише пізніше я зрозуміла, що в концепції всього свята, у стилі «корінних народів США», кров нагадувала бойовий малюнок на обличчях індіанців. Гинсе й так був представлений як привид, він і так був непомітним для соціуму.

Прес-конференція / Фото: KOREA.NET

У фільмі «Паразити» порушується багато проблем сучасного суспільства, екології й класової нерівності. У фінальній сцені фільму По Чжун Хо підбив підсумки своєї оповіді: як би він не намагався, поки ні він, ні навіть його діти не зможуть зруйнувати прірву, що утворилася між класами суспільства у країнах, що стрімко розвиваються. Хоч фільм нас підводить до того, що у Кім Кі У виник план, як розбагатіти та викупити будинок, в підвалі якого зараз переховується його батько, режисер стирає цю ілюзію наступним
кадром – камера опускається в ту ж саму напівпідвальну квартиру, з якої почався фільм. Директор картини описав цю сцену як «контрольний постріл».

Не варто навіть сподіватися на те, що Кі У реалізує свій план. Останній цвях у сподівання глядачів забиває пісня після титрів у виконанні Чхве У Сіка, що виконав роль Кі У. Пісня написана самим Пон Чжун Хо та описує, як Кі У проживає життя намагаючись заробити грошей на купівлю маєтку Паків. «564 роки» – такий досить жорстокий підрахунок зробив режисер. Саме стільки доведеться працювати Кі У, щоб назбирати на такий будинок.

Стаття вийшла довгою і якщо ви дочитали її до кінця – величезне вам дякую! Корейський кінематограф однозначно заслуговує уваги. Завдяки унікальному фільму Пон Чжун Хо, багато людей почали знайомство з корейським кіно. Як сказав би персонаж Гинсе: «Респект!»

Автор Олександра Ващук

8 Tagged , ,