«Живи так, як велить тобі серце», – подумала я в один зі знімальних літніх днів й вирішила зробити свій міні-проект, щоб читачі на мить відірвалися від екранів Instagram.
Я не буду нагадувати, як сильно хвиля к-поп і корейських дорам вплинула на популярність читати корейських блогерів. Замість цього протягом 3-х тижнів буду знайомити вас з 3-ма українськими дівчатами. Всі вони шалено різні, цікаві і їм є що сказати.
Знайомтесь – Iрина, або ви ще її знаєте як @angyylover!
Як ви познайомилися з чоловіком? Чи були труднощі у відносинах з боку корейської сім’ї?
З чоловіком ми познайомились в університеті, коли я перший раз приїхала до Кореї на один семестр по програмі обміну для студентів. Він помітив мене в університеті, проте відразу не підійшов знайомитись, а вирішив чекати більш слушного моменту. Виявилось, що я слухала пару і була в одній групі з його другом, і чоловік дізнавшись про це, спробував влаштувати нам ненав‘язливу зустріч. Декілька разів його друг пропонував разом пообідати, але я все відмовляла, і ось в один день, коли нарешті ми домовились зустрітись, друг прийшов разом з моїм майбутнім чоловіком. Між нами відразу спалахнула іскорка і з‘явилась симпатія, нам було цікаво спілкуватись один з одним і з часом все це переросло у кохання.
З батьками ж ми познайомились, коли я вже переїхала в Корею на постійне навчання. Батьки чоловіка завжди стараються поважати будь-який вибір свого сина, тому і мене прийняли відкрито і доброзичливо. Мама чоловіка розповідала, що спочатку дуже переживала, як ми будемо з нею спілкуватись, якщо раптом я не говорю корейською. Але потім, коли дізналась, що в цьому проблем не буде, ми відразу знайшли спільну мову і подружились. Зараз батьки чоловіка для мене, як другі рідні батьки: вони піклуються, допомагають, підтримують і люблять мене, як свою доньку.
Ви ведете свій блог в Instagram вже деякий час. Як до цього ставляться ваші близькі, коли ви вмикаєте камеру?
Мої близькі тільки підтримують мене, адже знають, що багато кому, а особливо моїм рідним і друзям з України, цікаво дізнатись про життя в Кореї! І Instagram – це один зі способів показати Корею саме такою, якою її бачу я. А моя донечка, так взагалі, любить позувати перед камерою і часто просить сфотографувати її, щоб показатись підписникам.
За той період, поки ви живете в Південній Кореї, чи відчуваєте ви себе там чужою? Це також стосується мовного бар’єра і відмінності культур. З якими труднощами доводиться стикатися?
В Кореї я вже живу майже 7 років і вона стала для мене настільки рідною, що я геть не відчуваю себе чужою. Тут мій дім, моя сім’я і друзі. Звичайно, в адаптації велику роль зіграло і те, що я добре володію корейською. Знання мови відкриває багато можливостей: я можу займатись улюбленим хобі, роботою, вивчати щось нове, подорожувати, і вільно спілкуватись з людьми, не переживаючи за мовний бар’єр.
Чим довше живу тут, тим більше починаю розуміти всі аспекти культури й менталітету, і багато з корейських цінностей мені дуже близькі. Мабуть, єдине, до чого я ще ніяк повністю не звикну – це ієрархія за віком. В Україні все якось простіше, а для корейців навіть один рік різниці у віці важливий, і впливає, наприклад, на те, чи можете ви один одного називати на ім’я, чи ні.
Як змінилися ваші стосунки з чоловіком після шлюбу? Що ви цінуєте у своїй другій половинці найбільше?
Ми жили разом до шлюбу, тому наші відносини майже не змінились після одруження. Етап притирок був успішно пройдений до цього. Після шлюбу з‘явилась, хіба що, ще більша впевненість в один одному і більше спільних планів на майбутнє.
У своєму чоловікові я ціную його любов, надійність, турботу, рішучість, почуття гумору й уважність до всього, що стосується нас. Іноді ми можемо не сходитись думками, проте він завжди намагається зрозуміти мене і поважає мою думку. А ще він дуже відкритий, любить мою українську родину і поважає українські традиції, що є також дуже важливим для мене.
Корейці пишаються культом їжі та постійно про неї говорять. Але чи готуєте ви українські страви вдома, або це виключно рис і корейські закуски? Розкажіть, будь-ласка.
Вдома я більше готую корейські страви, тому що якось вже звикла, та й продукти й сама атмосфера більш сприяють цьому. Але мій чоловік і донечка також люблять і українську кухню. Раз в тиждень у нас обов‘язково є на столі якась українська страва чи десерт. Вони дуже люблять плов, котлети, тушковану картоплю чи капусту, різні супчики. Ми навіть купили духовку, яку в Кореї рідко зустрінеш у квартирах, щоб готувати українські запіканки та випічку.
Дружини іноземців діляться на два типи: або вони стають домогосподарками, або після університету/пологів виходять на роботу. Як у вашій родині?
Можна сказати, що я зараз мама в декреті, яка активно шукає роботу. Минулого року я закінчила в Сеулі університет Кьонхі (ред. 경희대학교) за спеціальністю туризм і планувала спочатку злітати в Україну, а вже потім займатись пошуками роботи. Але пандемія змінила всі наші плани. Поїздку додому в Україну прийшлося відкласти, спеціальність – втратила свою популярність, а так як садочки працювали нерегулярно, я займалась вихованням донечки, одночасно готувалась та складала екзамени, які мені знадобляться для влаштування на роботу. Час від часу я працюю з корейсько-російськими перекладами, але зараз шукаю роботу на постійній основі.
Як проходить ваш звичайний день?
Розпорядок мого дня частіше всього змінюється залежно від дня тижня. Зазвичай я маю вільний час до 4-ї години та намагаюсь зробити всі справи: навчаюсь, працюю, займаюсь пілатесом, зустрічаюсь з друзями. Після 4-ї години я забираю донечку з садочку і ми гуляємо, а коли приходимо додому це вже 6: потрібно встигнути повечеряти, погратись, повчитись, підготувати дитину до сну, та й в цілому провести час з сім‘єю. І хоча домашні справи ми з чоловіком ділимо навпіл – час пролітає дуже швидко. У вихідні ми завжди виділяємо один день на якісь поїздки, щоб весело провести час, а один день просто відпочиваємо вдома.
Як вважаєте, ви вже повністю адаптувалися в Південній Кореї? Чи є у вас причини залишатися тут все життя або повернутися в Україну?
Я можу впевнено сказати, що вже повністю адаптувалася в Кореї. Я звикла до людей, їх поведінки, звичаїв, традицій, до корейських пейзажів: від величних гір до вузеньких вуличок. Корея стала частиною мене і я не уявляю себе без неї. Тому в мене є багато причин залишатись зараз тут.
Можливо, колись в майбутньому, ми з сім’єю надумаємо пожити в іншому місці, але зараз ми щасливі тут.
Як часто ви відвідуєте рідних в Україні? Були плани пожити з чоловіком в рідній країні?
Раніше я намагалась їздити додому 1 раз на рік приблизно на місяць. Зараз, на жаль, через ситуацію у світі, я вже 2-й рік не бачила своїх рідних і дуже сумую за ними. Надіюсь, що наступного року обов‘язково приїду до них.
Щодо планів на Україну, іноді ми з чоловіком говоримо про переїзд або ж короткочасне проживання, тому що це був би новий досвід для нас, але все впирається в незнання чоловіком мови. Все-таки, в Кореї в нас більше можливостей, бо я вільно розмовляю корейською, закінчила корейський університет, вже добре орієнтуюсь і звикла до життя тут.
Що важливо запам’ятати раз і назавжди, перед тим як будувати інтернаціональні відносини?
Насправді я довго думала, що відповісти на це питання. Для мене інтернаціональні відносини такі ж самі, як і інші, і тут немає якогось одного правила. Просто в таких відносинах я б радила, перед тим, як будувати стосунки, дізнатись про другу половинку якнайбільше: її вподобання, культуру, менталітет. Через різницю в культурі та менталітеті, в інтернаціональних відносинах дуже важливі взаємна повага, порозуміння і довіра, тому якщо одна сторона не дотримується цього, навряд чи у вас вийде побудувати міцні стосунки. Довіряйте своєму серцю і відчуттям, і бажаю всім зустріти справжнє кохання!
Журналістка Вікторія Головач
7
